Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року Справа № 906/1475/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Коростенський хлібзавод"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 (головуючий суддя Розізнана І.В., судді Грязнов В.В., Мельник О.В.)у справі№ 906/1475/15 Господарського суду Житомирської областіза позовомОСОБА_5до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрал", 2) Публічного акціонерного товариства "Коростенський хлібзавод",за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк",провизнання недійсними договорів за участю представників:позивачаОСОБА_6,відповідача-1не з'явились,відповідача-2Венгерчук С.Ю.,третьої особиЛавриненко К.Л.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.10.2015 провадження у справі № 906/1475/15 зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України до вирішення пов'язаної з нею справи № 906/983/15.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 ухвалу Господарського суду Житомирської області від 12.10.2015 у справі № 906/1475/15 скасовано, справу № 906/1475/15 передано на розгляд місцевому суду.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач-2 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст. 79 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводиться до того, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача-1 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсними договорів від 22.03.2013 про розірвання договорів купівлі-продажу хлібопекарського обладнання, укладених між ТОВ "Астрал" та ПАТ "Коростенський хлібозавод" 31.01.2008, 29.02.2008 та 03.08.2009.

Позивач як на підставу визнання даних договорів недійсними посилається на їх фіктивність (відсутність спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків), оскільки вважає, що фактичне виконання умов договорів від 22.03.2013 про розірвання договорів купівлі-продажу (щодо повернення ТОВ "Астрал" товару, який був предметом договорів купівлі-продажу від 31.01.2008, 29.02.2008, 03.08.2009), не відбулось і сторони не мали на меті виникнення певних юридичних наслідків.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи є неможливим до розгляду пов'язаної з нею справи № 906/983/15 за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрал" та Публічного акціонерного товариства "Коростенський хлібзавод", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 31.01.2008, 29.02.2008, 03.08.2009.

Місцевий суд зазначив, що при розгляді справи № 906/983/15 підлягають встановленню обставини відповідності договорів купівлі-продажу хлібопекарського обладнання від 31.01.2008, 29.02.2008, 03.08.2009 нормам чинного законодавства, договори купівлі-продажу є первинними по відношенню до договорів від 22.03.2013 про розірвання договорів купівлі-продажу хлібопекарського обладнання від 31.01.2008, 29.02.2008, 03.08.2009, обставини дійсності чи недійсності договорів купівлі-продажу є визначальними при з'ясуванні обставин щодо визнання недійсними договорів від 22.03.2013 про розірвання договорів купівлі-продажу від 31.01.2008, 29.02.2008, 03.08.2009, оскільки розірвання недійсного правочину є неможливим.

Колегія суддів вважає вказані висновки місцевого суду помилковими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Окрім того неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 35 ГПК України господарський суд має встановити зв'язок даної справи з іншою, у якій містяться обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч. 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Згідно зі ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно на власний розсуд.

В ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до цієї статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Місцевим судом при винесенні оскаржуваної ухвали не обґрунтовано, яким чином з'ясування обставин у ході розгляду справи № 906/983/15 унеможливить розгляд заявлених позовних вимог у справі № 906/1475/15 та яким чином встановлені у вказаній справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі, виходячи із предмету, підстав позову та з урахуванням презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи, з урахуванням відповідних положень ст. 79 ГПК України, фактично є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Однак наявність справи № 906/983/15, предметом позову у якій є визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 31.01.2008, 29.02.2008, 03.08.2009 з підстав, встановлених ч. ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України (відсутність дозволу заставодержателя на їх укладення), не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі № 906/1475/15 про визнання недійсними договорів від 22.03.2013 про розірвання договорів купівлі-продажу, укладених між ТОВ "Астрал" та ПАТ "Коростенський хлібозавод" 31.01.2008, 29.02.2008 та 03.08.2009, у зв'язку з їх фіктивністю на підставі ст. 234 ЦК України.

Колегія суддів також зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Як вбачається з матеріалів справи, способом захисту своїх прав у даній справі позивач обрав визнання недійсними фіктивних договорів. У свою чергу дана правова підстава (ст. 234 ЦК України) не наводилась позивачем при доведенні недійсності основних договорів у справі № 906/983/15.

Отже суд першої інстанції зупинив провадження у справі з порушенням принципу ефективності судового процесу, спрямованому на недопущення затягування розгляду справи.

Окремо колегія суддів відхиляє посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції положень ст. 27 ГПК України, яке за твердженням скаржника, полягає у залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" без постановлення відповідної ухвали.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Колегія суддів відзначає, що у позовній заяві (як і в апеляційній скарзі) позивач визначив ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та навів обґрунтування того, що рішення у даній справі може вплинути на його права або обов'язки.

Також позивач звернувся до місцевого суду з письмовим клопотанням від 12.10.2015 про залучення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, з відповідним обґрунтуванням.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач також зазначає про ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" як про третю особу, котра не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Однак місцевим судом, як і судом апеляційної інстанції, не було прийнято окремого процесуального документа про залучення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Разом з тим в ухвалі про порушення апеляційного провадження суд апеляційної інстанції визначив ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" як третю особу та зобов'язав її вчинити відповідні процесуальні дії.

Таким чином, апеляційний суд фактично залучив ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, що цілком допускається на стадії апеляційного провадження в т. ч. з урахуванням того, що рішення по суті спору ще не прийняте.

При цьому той факт, що суд апеляційної інстанції не ухвалив окремого процесуального документа про залучення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" до участі у справі в якості третьої особи (або окремо не зазначив про таке в ухвалі про відкриття апеляційного провадження), на думку колегії суддів, є процесуальним недоліком, який не призвів до прийняття апеляційним судом неправильного рішення чи порушення процесуальних прав учасників судового процесу.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність фактичних та правових підстав для зупинення провадження у справі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Коростенський хлібзавод" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.11.2015 у справі № 906/1475/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова